Андрій Матюха Favbet і його російський паспорт: як бренд з РФ і Білорусі увійшов у Верховну Раду, поки на фронті гинуть українці

Ім’я Андрія Матюхи роками подавалося як ім’я «українського підприємця», що начебто розвиває інноваційний гральний бізнес, створює робочі місця та підтримує спорт. Але варто розгорнути шар рекламного гриму — і там відкривається картина, де патріотичні ролики і донати ЗСУ з’являються не як жести солідарності, а як інструмент прикриття походження капіталу, юридичних зв’язків з Росією та тихого впливу на українську політику.

Згідно даних російських державних реєстрів, Матюха фігурував як громадянин РФ, із російським податковим номером 770505760695. У 2022 році, коли Київ, Чернігів і Харків палали під ударами російської армії, у реєстрі з’являється новий російський ІПН — 920459743181. Це не схоже на вихід із громадянства. Це схоже на оновлення статусу платника податків у країні-агресорі.

Російський паспорт — це не просто документ. Це обов’язок. Це податки у бюджет країни, що фінансує ракети, які б’ють по Україні.
У той самий час Favbet продовжував юридично існувати в Росії. Торгова марка Favbet у РФ зареєстрована у 2014 році, вже після окупації Криму. У 2020 році — подана заявка на продовження дії торгової марки до 2030 року. Це прямий сигнал про готовність працювати на російському ринку навіть під час війни.

Це не «випадковий юридичний хвіст». Це крок, зроблений усвідомлено, у час, коли українські військові щодня гинули на фронті.

Білорусь стала другою опорною точкою. Компанія «Фавбетбел» не закривалася і не виводилася. Вона стояла і стоїть у системі держави, яка надала російській армії свою територію для вторгнення в Україну. Директор білоруської структури діє на основі довіреності Матюхи. Торгові марки чинні. Юридичні операції підтримуються.

Слід грошей Favbet проходить через офшори: Кіпр, Великобританію, Беліз, Кюрасао, Мальту. В Україні — формальна збитковість. За кордоном — стабільний прибуток.
Це не бізнес-модель. Це спосіб тримати гроші поза українськими податками, поза контролем, поза прозорістю.
Коли держава воює, така модель працює проти держави.

Гральні точки Favbet продовжували роботу після офіційної заборони азартних ігор у 2009 році. Казино маскували під «спортивний покер» та «інтернет-лотереї». Все це існувало не тому, що закон був слабким, а тому що «домовленості» із силовими структурами були стабільними і регулярними. У відкритих витоках листування згадувалася «абонентська плата» за «спокій» — формула, яка значила: «плачу, і мене не чіпають».

У 2016 році СБУ повідомляла про можливу причетність структур Favbet до фінансування утворень “ДНР/ЛНР”. Гроші вилучили. Справу не довели. Матеріали зникли.
Це не означає «невинність». Це означає рівень впливу, при якому справи не доходять до суду.

Після цього з’являється активна благодійна структура Favbet Foundation. Раптова турбота про імідж співпадає з моментом, коли публічні медіа піднімають запитання про російське громадянство, білоруські активи та офшори. Це схоже не на допомогу армії, а на побрізку репутаційних пожеж, коли полум’я вже видно з вулиці.

Фінальний штрих — Voda UA у Верховній Раді.
Пляшка на столі депутата — це не вода.
Це доступ до столу, за яким вирішують долю країни.

Поки українські військові стоять під Авдіївкою, Бахмутом і Роботиним, поки волонтери збирають гроші на дрони, турелі та медевак, бренд із московським корінням і білоруським тилом спокійно стоїть у парламенті.

Це не бізнес. Це інфільтрація.
Тиха. Розтягнута у часі. Оформлена «патріотичними роликами».
Але суть не змінюється.

Як назвати це чесно?

Гроші, що походять із російської податкової системи, білоруської юрисдикції і офшорних схем — стоять сьогодні на столах українських політиків.

І це — вже не просто бізнес-історія.
Це питання державної безпеки під час війни.