Де готують переможців: як технології на полігонах рятують життя українських бійців

24 лютого 2022-го змінило все. Тисячі добровольців прийшли до військкоматів, а перед інструкторами постало питання: як за місяць навчити цивільну людину тому, на що раніше йшло півроку?
Виявилось, що старі радянські стрільбища з мішенями на паличках – це вже не той рівень. Коли у тебе три тижні до відправки в зону бойових дій, кожна година на полігоні має працювати на максимум.
Три тижні замість шести місяців
Сергій, інструктор однієї з бригад ТрО на Житомирщині, згадує перші місяці без особливого ентузіазму: “Приходять люди – вчителі, айтішники, водії. Треба навчити стріляти, але не просто в мішень, а так, щоб в реальному бою не розгубились”.
Проблема не лише в техніці стрільби. Набагато важче навчити діяти під стресом, коли мішень раптово з’являється, коли на прийняття рішення є секунди. На старих стрільбищах це практично неможливо відтворити.
Зовсім інша справа – радіокеровані установки. Мішень може з’явитись за півтори секунди, зникнути, повернутись під іншим кутом. Адреналін є, часу на роздуми нема. Якраз як у реальному бою.
Що змінилось у підготовці після 2014-го
Війна на Донбасі показала: стріляти по нерухомих мішенях на 100 метрів – це одне, а вести вогонь у реальних умовах – зовсім інше. Почали змінювати програми підготовки. Додали стрільбу з різних положень, з укриття, в русі, по рухомих цілях.
Житомирське підприємство “Металоконструкція” почало випускати обладнання для полігонів саме під ці потреби. РМУ-Л для базової підготовки – звичайний підйом-опускання мішені, але за пультом. РМУ-П – це вже цікавіше, мішень повертається за секунду з невеликим. РМУ-ЛН – “неваляшка”, яка після влучення хитається і повертається назад. А є ще самохідні платформи серії ТИР-2, які їздять по полігону зі швидкістю до 10 км/год.
Весь цей арсенал дає можливість створювати сценарії, максимально наближені до бою. І головне – один інструктор з пультом може керувати десятком мішеней одночасно, тренуючи відразу цілий взвод.
Тероборона: нові реалії
Створення потужних сил територіальної оборони – це окрема історія. Десятки тисяч людей по всій Україні тренуються у вихідні, не покидаючи основну роботу. Для них критично важлива ефективність кожного тренування.
Регіональні полігони почали масово модернізуватись. У Вінниці, Хмельницькому, Чернігові – скрізь встановлюють нове обладнання. Бо коли у тебе субота і неділя на підготовку, немає часу на організаційну тяганину.
Андрій з київської тероборони розповідає: “Раніше приїжджали на стрільбище – половину дня чекали, поки все підготують, мішені виставлять. Зараз прийшов, за 15 хвилин інструктаж, і вже стріляєш. Автоматика враховує влучення, результати відразу бачиш. За день встигаємо відпрацювати в рази більше вправ”.
Досвід зі спортивної стрільби
Цікава річ: багато хто з мобілізованих мав досвід спортивної стрільби або практикальної стрільби як хобі. Вони принесли в армію свої підходи – динамічні вправи, роботу з таймером, постійний аналіз результатів.
Сучасне обладнання дозволяє це реалізувати. Можна запрограмувати складні сценарії, засікати час, робити навіть внутрішні змагання між підрозділами. Це не просто спорт – додатковий стимул тренуватись і підтримувати навички.
Деякі частини організували цілі внутрішні турніри зі стрільби. Бійці готуються серйозно, тренуються у вільний час. Неформальна конкуренція працює краще за будь-які накази.
Економіка питання
Скільки коштує підготувати одного бійця? Питання не риторичне. Боєприпаси, час інструкторів, утримання полігону – все це гроші.
Старе обладнання вимагає багато персоналу. Солдати, які виставляють мішені, оператори, які керують стрільбищем. З новим обладнанням один оператор замінює п’ятьох-шістьох чоловік. Економія не лише в зарплатах – це ще й люди, які можуть виконувати інші завдання.
Плюс продуктивність вища. На тому ж полігоні можна підготувати більше бійців за той самий час. Коли рахунок йде на тижні, це критично важливо.
Житомирська “Металоконструкція” пропонує не лише нове обладнання, а й модернізацію старого. Багато полігонів досі мають радянські УМУ-Т-127, УМУ-С-127 та подібні установки. Механіка у них добра, служить десятиліттями. Проблема в електриці і дротовому управлінні.
Комплект модернізації – це новий блок радіоуправління, сучасна електроніка, датчики влучень. Коштує приблизно третину від ціни нової установки, а функціонал отримуєш майже той самий. Для військових частин з обмеженим бюджетом це оптимальний варіант.
Регіони включились в процес
Цікавий тренд останніх двох років – регіони почали самі фінансувати модернізацію полігонів. Обласні ради виділяють кошти, бо розуміють: це підготовка їхніх земляків, які захищатимуть їхній регіон.
На Волині модернізували три полігони, на Вінничині – чотири. Хмельницька область встановила нове обладнання на всіх основних навчальних базах тероборони.
Це не просто техніка. Це інвестиція у безпеку регіону. Добре підготовлені бійці тероборони – це гарантія, що у разі чого область зможе захиститись самостійно, не чекаючи підкріплення.
Після війни
Рано чи пізно війна закінчиться. Але обладнання, яке зараз встановлюється на полігонах, служитиме ще десятиліття. Металоконструкції з антикорозійним покриттям не бояться ні дощу, ні морозу. Електроніка модульна – можна поступово оновлювати окремі блоки.
У мирний час ці полігони використовуватимуть для підготовки професійних військових, резервістів, правоохоронців. Можливо, навіть для спортивної стрільби.
Досвід, який отримала Україна у цій війні, унікальний. Методики підготовки, відпрацьовані в реальних бойових умовах, цікавлять армії інших країн. Українські полігони можуть стати базою для міжнародних навчань.
А для житомирської “Металоконструкції” це шанс вийти на міжнародний ринок. Обладнання, перевірене в умовах реальної війни, – це серйозна рекомендація для потенційних закордонних замовників.
Технології розвиваються
Війна завжди стимулює інновації. Зараз компанія працює над інтеграцією обладнання з системами імітації звуку, над автономним живленням від сонячних батарей для польових полігонів, експериментує з елементами доповненої реальності.
Головне – постійний зворотний зв’язок від військових. Інструктори розповідають, що працює, що треба покращити. Конструктори доробляють, тестують, випускають нові версії. Це безперервний процес удосконалення.
Що маємо в підсумку
Якісна підготовка – це не абстрактне поняття. Це конкретні життя збережені, це завдання виконані, це менше втрат. Кожен боєць, який провів достатньо часу на нормальному полігоні, має значно більше шансів вижити в бою.
Сучасне обладнання – не розкіш. Це необхідність для армії, яка воює по-справжньому. Радіокеровані мішеневі системи дозволяють готувати бійців швидше, якісніше, ефективніше.
“Металоконструкція” з Житомира робить свою частину роботи – постачає армії те, що потрібно для підготовки. А решта залежить від інструкторів, які навчають, і від самих бійців, які вчаться. Але без нормального обладнання навіть найкращий інструктор обмежений у можливостях.
Полігони – це фундамент. Міцний, надійний фундамент, на якому будується боєздатна армія. І добре, що в Україні є ті, хто цей фундамент може створювати.
Деталі про обладнання та модернізацію полігонів – на metalokonstruktsiya.com.ua

